Східний центр професійної реабілітації інвалідів проводив заход;

-покладання квітів до пам'ятника невідомого солдата .

-проведена бесіда «Що язнаю про війну»

Чорним димом пожеж, смертю та руїнами прийшов до нашої країни перший день війни. І в результаті для мільйонів людей звичайний літній день 22 червня 1941 року став початком довгих, тяжких чотирьох років страждань та втрат. Фашистська навала страшною тінню лягла на життя кожного мирного жителя.

                Важко усвідомити, але Велика Вітчизняна війна забрала мільйони життів. Коли помирає одна людина – це трагедія. А коли гинуть мільйони? Ті, хто загинув, не відчувають болю. Але в живих не згасає біль втрат, кровоточать рани душі. Ветерани відчувають гострий біль за втраченими однополчанами, друзями, рідними та близькими. Болять душі у дітей війни, яким не пощастило побачити своїх  братів, сестер, батьків, яким довелось пережити своє дитинство в страшному пеклі окупації.

-читання віршів,розповіді слухачів,групи та співробітників центру:

В тот страшный день земля рванула в небо.

От грохота застыла в жилах кровь.

Июнь цветастый сразу канул в небыль,

И смерть вдруг оттеснила жизнь, любовь.

Надели гимнастёрки и шинели

Вчерашние мальчишки – цвет страны.

Девчонки на прощанье песни пели,

Желали выжить в грозный час войны.

Война  катком  катилась по дорогам,

Неся разруху, голод, смерть и боль.

Осталось их в живых совсем немного,

Принявших первый, самый страшный бой!

В атаку шли за правду, за Отчизну,

За мир, за мать с отцом, за добрый дом.

Чтоб защитить от ужасов фашизма

Права на жизнь, что рушилась кругом.

Сирень, гвоздики, нежные тюльпаны…

Начало лета, жизнь вокруг кипит.

Жива любовь, зарубцевались раны,

Но этот день июня не забыт!